РОЗДІЛ І. МЕНЕДЖМЕНТ. ОСНОВНІ ПОНІТТЯ, ЦІЛІ ТА ЗАДАЧІ СУЧАСНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

ТЕМА 1.1. Поняття і сутність менеджменту. Цілі та задачі

(лекція)

План лекції

1. Суть і поняття "менеджмент".

2. Цілі, задачі та функції.

3. Принципи і методи менеджменту.

4. Основні визначення поняття “менеджер”, “бізнесмен”, “підприємець”, їх загальні риси та відмінності.

Вступна частина

Управлінська діяльність як різновид трудового процесу характеризується його простими елементами: предметами праці, засобами праці, самою працею та її результатами.

Розвиток змісту, і відтак і форм традиційного управління закономірно привів до виникнення наукової дисципліни – менеджменту, яка має свій об’єкт, предмет, метод і теорію. Об’єктом дослідження менеджменту є організація як систематизоване свідоме об’єднання дій людей, спрямованих на досягнення певних цілей.

Предметом науки менеджменту є відносини управління між людьми, управлінська діяльність та організаційно-економічний механізм її здійснення на рівні головної ланки економіки – підприємства.

Теорія менеджменту з позиції комплексного підходу досліджує перш за все систему управління, головними елементами якої є:

ﺨ       апарат управління;

ﺨ       механізм управління;

ﺨ       процес управління;

ﺨ       засоби, що забезпечують процес управління;

ﺨ       шляхи вдосконалення управління.

1.  Суть і поняття "менеджмент".

Поняття “менеджмент” є досить загальним і трактується по-різному. Найчастіше використовується це поняття в двох значеннях:

– як функціональне поняття, що охоплює господарські процеси  та функції, котрі характеризують діяльність підприємства (закупівля, виробництво, збут тощо);

– як організаційне поняття, що характеризує суб’єктів, які приймають рішення, їхню роль у діяльності підприємства (правління, начальник цеху, майстер).

Досить часто слово менеджмент використовується як синонім  до керівництва  або управління підприємством. Хоча термін менеджмент винятково важкий для розуміння:

1)  він має специфічно америк. походження і навряд чи може бути перекладений на ін. мову;

2)  він означає як функцію, так і людей, що її виконують;

3)  він указує на соціальне або посадове становище;

4)  він означає навчальну дисципліну і галузь наукових досліджень.

Отже, дати повне і коротке визначення цього поняття досить складно, простіше зазначити його характерні риси.

Менеджмент – це:

§        раціональний спосіб управління діловими організаціями;

§        управління, орієнтоване на дохідність та прибутковість;

§        діяльність з нагляду, що використовує особливі форми організації праці, договірні й контрактні відносини між працею і капіталом;

§        особлива галузь наукового знання і професійної спеціалізації управлінців-менеджерів, які складають адміністративний штат організації та ін.

2. Цілі, задачі та функції.

Цілі визначаються як характеристики необхідного кінцевого стану об’єкта управління. Менеджери уявлять їх насамперед як проекції того, що вони хочуть зробити.

Цілі м-ту фірми визначають концепцію її розвитку й основний напрям ділової активності. На досягнення цілей, що стоять перед організацією і відображають її ідеальний або бажаний у майбутньому стан, спрямований процес управління.

Вимоги до цілей:

1)  цілі мають бути конкретними, зрозумілими і чітко сформульованими;

2)   цілі мають бути реальними, досяжними в даних умовах;

3)  цілі мають бути гнучкими, здатними до трансформації і корегування відповідно діяльності організації;

4)  люди повинні визнавати цілі як свої особисті (тобто повинні бути відомими, зрозумілими для більшості членів організації);

5)  цілі мають бути сумісними одна одно в часі і просторі і відображати сумісність інтересів, щоб уникнути конфліктів і кризових ситуацій;

6)  цілі не можуть бути руйнівними (н-д: насильницька приватизація).

Загальні цілі визначають концепцію розвитку фірми за основними напрямами і розробляються на тривалу перспективу. До складу загальних цілей входить генеральна мета або місія і кілька загальноорганізаційних  цілей.

Місія дає уявлення про організацію, її філософію, імідж.

М-т підприємства являє собою поєднання різних функцій (видів діяльності), які виникають внаслідок поділу управлінської праці. У функціях виявляються сутність і зміст управління.

Виділяють загальні та специфічні функції. Взаємозв’язок між загальними функціями зображеним на мал. 1.

Мал. 1.. Взаємозв’язок між загальними функціями 

Функція планування передбачає розв’язання двох глобальних питань: якою має бути реальна мета організації і що слід робити членам організації, щоб досягти її.

Організація – це свідомий процес, спрямований на об’єднання та впорядковану взаємодію елементів або частин у ціле, у результаті чого утворюється життєздатна, продуктивна, стійка система.

Функція мотивації охоплює розробку і використання стимулів до ефективної взаємодії суб’єктів спільної діяльності.

Контроль можна визначити як процес спостереження за тим, як підприємство рухається до наміченої цілі та корегування відхилень від прийнятого курсу у разі необхідності.

3. Принципи і методи менеджменту.

Загальні принципи менеджменту мають відповідати таким ви­могам: визначати загальні положення, властиві організаціям різних типів і видів; відповідати законам розвитку природи, су­спільства і бізнесу; об'єктивно відображати сутність явищ і реаль­них процесів управління організацією; бути визнаними суспіль­ством. Основоположний принцип менеджменту - забезпечення прибутковості бізнесу, процвітання підприємництва і максимум добробуту персоналу фірми.

Головні принципи менеджменту, розроблені школою наукового менеджменту і класичною адмі­ністративною школою, подано в табл. 1.

До сучасних принципів менеджменту можна віднести такі: пріоритет споживача, надійне обслуговування, швидкість і зручність; висока якість; доступні ціни; опора на загальнолюдські цінності; моральність; допомога іншим підприємцям у досягненні успіху; високі стандарти діяльності; орієнтація на перспективу розвитку, розширення сфери бізнесу, підприємництва, підвищення стандартів діяльності; орієнтація на кінцеві результати діяль­ності; прагнення до нововведень; збереження духу новаторства, незважаючи на лідерство в даний момент; усвідомлена відпові­дальність за результати справи фірми; уміння викликати і підтри­мати ентузіазм персоналу фірми; розвиток усього кращого в лю­дях, їхніх умінь, творчих здібностей та ін.

Таблиця 1. Головні принципи менеджменту

Принципи

Зміст

Розподіл праці Повноваження та відповідальність Дисципліна Єдиноначальність Підпорядкова­ність інтересів Єдність дій Винагорода персоналу Централізація Скалярний ланцюг Порядок Справедливість Стабільність персоналу Ініціатива Корпоративний дух

Спеціалізація робіт для ефективного використання робочої сили (за рахунок скорочення кількості завдань, на які спрямовуються зусилля працівника) Кожному працівнику має бути делеговано повноваження, достатні для того, щоб нести відповідальність за виконання роботи Робітники мають підкорятися умовам договору між ними і керівництвом, менеджери повинні застосовувати справедливі санкції до порушників порядку Робітник одержує розпорядження та звітує лише - перед одним безпосереднім начальником Інтереси організації превалюють над інтересами індивіда Усі дії, що мають одну мету, слід об'єднувати в групи і здійснювати за єдиним планом Справедлива винагорода працівників за їхню працю Єдиний порядок в організації, що має центр управління. Кращі результати досягаються при правильному співвідношенні централізації і децентралізації Нерозривний ланцюг команд, по якому передаються всі розпорядження й здійснюються комунікації між усіма рівнями ієрархії (ланцюг начальників) Робоче місце - для кожного працівника, і кожний працівник - на своєму місці Справедливість реалізації встановлених правил і угод на всіх рівнях скалярного ланцюга Орієнтація працівників на лояльність до організації і на довгострокову роботу. Висока плинність знижує ефективність роботи Заохочення незалежних суджень працівників у межах делегованих їм повноважень і виконуваних робіт Гармонія інтересів персоналу й організації, єдність зусиль (у єдності - сила)

Менеджмент використовує різноманітні способи, підходи та прийоми, які дають можливість: упорядкувати, націлити (спря­мувати) та ефективно організувати виконання притаманних йому функцій, процедур і операцій, необхідних для здійснен­ня управлінського впливу. В сукупності способи здійснення управлінської діяльності, які застосовуються для визначення та досягнення її мети, виступають як методи менеджменту.

У загальноприйнятому розумінні методи — це способи (прийоми) цілеспрямованого впливу суб'єкта на об'єкт для до­сягнення поставленої мети. Усі методи управління використо­вуються в практичній діяльності керівником не як окремі, роз­різнені й самостійні способи впливу, а як цілісна система взає­мопов'язаних та взаємодіючих конкретних методів.

Метод — це те, завдяки чому можна отримати результат.

Поняття методу менеджменту трактується двояко: як спосіб пізнання, дослідження об'єкта управління і як прийом, спосіб практичної управлінської діяльності.

4. Основні визначення поняття “менеджер”, “бізнесмен”, “підприємець”, їх загальні риси та відмінності.

Коли ми говоримо про менеджмент, то, як правило, маємо на увазі особу менеджера — людину, котра здійснює управ­лінські дії в певній організації. Крім цього, коли кажуть ме­неджер, то мають на увазі професійного управляючого, пред­ставника особливої професії, а не просто інженера або еконо­міста, що займається управлінням. До того ж менеджер — це людина, яка пройшла, як правило, спеціальну підготовку. Він відповідає за повсякденне управління організацією, має реаль­ну владу в межах своїх прерогатив.

В економічній літературі, присвяченій сучасним проблемам управління, поняття менеджмент часто використовується як синонім до поняття бізнес. Бізнесмен і менеджер — це не те саме. Бізнесмен — це той, хто "робить гроші", наприклад влас­ник капіталу, що перебуває в обігу і приносить прибуток. Ним може бути ділова людина, у підпорядкуванні якої нікого не­має, або великий власник, який не займає ніякої постійної по­сади в організації, але є власником її акцій і може бути членом її правління. Менеджер обов'язково займає постійну посаду, і в його підпорядкуванні є люди.

Більш конкретною формою бізнесу є підприємництво. Цей вид діяльності ще більше пов'язується з особистістю людини — підприємцем, який здійснює бізнес, започатковує нову спра­ву, реалізує деякі нововведення, вкладає особисті кошти в нове підприємство і бере на себе особистий ризик.

Розглядаючи питання про відмінність між підприємцем і менеджером, слід зазначити, що підприємець з'явився рані­ше менеджера, оскільки засновник і власник підприємства може бути однією особою доти, доки він спроможний або хоче управляти підприємством. Потім виникає потреба в делегу­ванні деяких повноважень фахівцю з управління підприєм­ством — менеджеру. Паралельно відбувається і розвиток влас­ності. Якщо невеликим підприємством може управляти його власник (одноосібне володіння), то із збільшенням його роз­мірів необхідна більша кількість управляючих, унаслідок чого підприємство набуває інших організаційно-правових форм.

З теоретичного погляду можна і корисно для оволодіння ми­стецтвом управління розглянути співвідношення понять підприємець, менеджер, фахівець. Насамперед слід зазначити, що в практиці сучасного підприємництва відокремити їх одне від одного неможливо. Кожний, хто починає займатися бізне­сом, мусить певною мірою поєднувати в собі відразу трьох лю­дей: підприємця, менеджера і фахівця.

Менеджер — це той, для кого обов'язкові слова: дисципліна, тренування, організованість. Він цілком нетерпимий до неорганізованості, впевнений у своїй правоті, чіпляється до слів, як справжній тиран, примушує всіх до слухняності.

Підприємець — провидець, мрійник, прискорювач змін. Підприємництво відбиває творчу сторону особистості.

Менеджер — особистість, що має риси керівника і настроє­на прагматичне. Без менеджера неможливе планування, порядок і передбачуваність.

Для теоретичного протиставлення понять підприємець і менеджер щодо конкретної особи скористаємося такими узагальненнями і висновками.

§        Якщо підприємець живе майбутнім, то менеджер живе минулим.

§        Якщо для підприємця важливий контроль, то для менеджера — порядок.

§        Якщо підприємець постійно оцінює події, які відбуваються, як такі, що відкривають нові можливості, то менеджер сприй­має їх як нові проблеми.

§        Менеджер будує будинок, у якому назавжди поселяється. Підприємець, навпаки, в той самий момент, коли будівництво його будинку закінчилося, розпочинає планувати будівництво наступного.

§        Менеджер забезпечує зручно влаштований порядок речей. Підприємець створює речі, які менеджер приводить потім у порядок.

§        Менеджер — це людина, яка йде слідом за підприємцем, щоб усувати створене першим безладдя.

§        Без підприємця не було б нічого, що можна було б упорядкувати.

§        Без менеджера не було б ні бізнесу, ні суспільства, але без підприємця не було б нововведень.

 Фахівець — це той, хто щось робить. Кредо фахівця: якщо хочеш щось зроби добре, зроби це сам.

Якщо підприємець живе майбутнім, а менеджер минулим, то фахівець живе теперішнім. Його стихія — створення кон­кретних речей.

Фахівець — це відвертий індивідуаліст, який твердо стоїть на ногах і займається добуванням хліба сьогодні, щоб з'їсти його на обід завтра. Якщо фахівець чогось не зробить, це не буде зроб­лено взагалі, тому, з його погляду, всі плутаються в нього під ногами.

Сутність же полягає в тому, що в усіх нас усередині сидить і підприємець, і менеджер, і фахівець. Якби всі ці грані нашої натури були збалансовані належним чином, то вийшов би найкомпетентніший індивід.

Підприємець мав би повну свободу для прориву в нові галузі і розширення своїх інтересів, менеджер міг би зміцнювати фун­дамент виконуваних операцій, а фахівець виконував би робо­ту, що відповідає його кваліфікації.

На превеликий жаль, лише деякі люди, що починають зай­матися бізнесом, обдаровані щасливою збалансованістю різних сторін своєї натури. Навпаки, типовий власник малого підприємства тільки на 10 % є підприємцем, на 20 % — менеджером і на цілих 70 % — фахівцем.

ТЕМА 1.2. Сучасні теорії менеджменту

(для самостійного опрацювання)

Питання для висвітлення теми:

1)  Школа наукового управління.

2)  Класична (адміністративна) школа.

3)  Школа людських стосунків.

4)  Кількісна школа.

5)  Порівняння шкіл управління.

Література:

1.   Шегда А.В. “Менеджмент”. – К.: Знання, 2004р.

2.   Тарнавська Н.П., Пушкар Р.М. "Менеджмент: теорія та практика". – Тернопіль: Карт-бланш, 1997р.

3.   Андрюшків, Кузьмін "Основи менеджменту". – Львів: Світ, 1993р.

ТЕМА 1.3. Інформаційне забезпечення менеджменту

(для самостійного опрацювання)

Питання для висвітлення теми:

1)  Зміст інформації і функції.

2)  Значення системи інформації.

3)  Матеріально-технічна база інформаційної діяльності.

Література:

1.     Юргутіс І.А., Кравчук І.І. “Основи менеджменту”. – К.: Освіта, 1998р.

2.     Шегда А.В. “Менеджмент”. – К.: Знання, 2004р.

3.     Тарнавська Н.П., Пушкар Р.М. "Менеджмент: теорія та практика". – Тернопіль: Карт-бланш, 1997р.