РОЗДІЛ ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОЧОГО МІСЦЯ

ТЕМА 3.1.Організація робочого місця (семінар)

Вихідним елементом будь-якого підприємства є робоче місце, в межах якого відбувається цілеспрямована діяльність (тобто праця) конкретного працівника. Робочі місця надзвичайно різноманітні, тому їх можна класифікувати за різними ознаками.        
За кількістю зайнятих робочі місця можуть бути індивіду­альними або колективними.      
      За ступенем спеціалізації розрізняють універсальні робочі місця, на яких виконуються різноманітні операції, та спеціа­лізовані, де здійснюється лише одна операція.
        За ознакою фіксованості робочі місця можна поділити на ста­ціонарні, рухомі та невизначені.

За рівнем механізації робочі місця поділяють на ручні, де результат праці визначається лише витратами фізичних та ду­ховних сил самого працівника; механізовані, де роль людини полягає в управлінні обладнанням, що здійснює відповідні опе­рації; автоматизовані, на яких роль працівника зводиться до контролю за функціонуючим обладнанням.

За кількістю обладнання, яке обслуговується, робочі місця можна розглядати як одноверстатні та багатоверстатні.

За місцем розташування робочі місця можуть знаходитися в приміщенні, просто неба, під землею або під водою, на висоті.

Залежно від кількості змін робочі місця можуть бути одно­змінними, багатозмінними.

Якщо на робочих місцях безпосередньо здійснюється ді­яльність, спрямована на досягнення мети діяльності підприєм­ства, вони належать до основних, у протилежному разі — до допоміжних.

За характером трудової діяльності розрізняють місця робіт­ників і службовців.

Крім цього, робочі місця можуть належати до найрізнома­нітніших сфер діяльності: виробництва, управління, постачан­ня, збуту, наукових досліджень тощо.

Незважаючи на різноманіття їх, вони всі мають бути відпо­відним чином організовані. Менеджеру необхідно добре знати, що таке робоче місце, які його складові, яким чином його організувати як для себе самого, так і для підлеглих.

Робоче місце — це така структура, в якій поєднуються в єди­не ціле формальні елементи організації та особисті, людські риси працівника, утворюючи систему "людина — робота".

Загалом роботу характеризують конкретні завдання, обов'язки працівника і відповідна сфера його відповідальності. Для здійснення всіх визначених при цьому операцій працівнику необхідні відповідні знання, навички, здібності. Розглянемо проблему знань, навичок і здібностей з погляду організації ро­бочого місця на підприємстві.

Знання — інформація, яка необхідна працівнику, щоб успі­шно виконувати завдання на даному робочому місці.

Навички — рівень майстерності, необхідний працівнику.

Здібності — особисті можливості працівника виконувати різноманітні види діяльності.

При такому підході вимальовується своєрідний каркас (мо­дель) робочого місця, на яке добирається відповідний праців­ник. Практика конструювання робочих місць свідчить, що тут необхідна інформація про характер і рівень знань, навичок та здібностей, потрібних для кожного конкретного випадку. Така інформація одержується за допомогою процедури аналізу видів робіт. По-перше, це інформація про роботу або про самого пра­цівника. По-друге, це інформація про конкретну роботу або стандартизована інформація, що використовується для оціню­вання робіт відповідного класу. Якщо розмістимо цю інформа­цію на двох взаємно пересічних векторах, то отримаємо чоти­ри процедури аналізу:

-         по елементний аналіз знань, навичок і здібностей праців­ника, який виконує конкретну роботу;

-         аналіз таких самих елементів за стандартами;

-         аналіз завдань конкретного робочого місця;

-         аналіз стандартизованих завдань (рис. 8).

Інформацію тут поділено на дві категорії: ліва частина (сек­тори 1 і 2) - інформація про психологічні особливості праців­ника, права частина (сектори 3 і 4) - про особливості роботи.

  

            Інформація про робоче місце

                   

Працівник                                                         Робота

                           Інформація про роботу

                                                                          Рис. 8. Методи аналізу робочого місця

Конструювання робочого місця є процесом визначення зав­дань, котрі мають виконуватися працівником, носієм конкрет­них знань, навичок і здібностей.

Кожне робоче місце має бути відповідним чином обладнане, тобто забезпечене необхідним обладнанням, інструментами тощо. Система заходів щодо обладнання робочого місця всім  необхідним називається його організацією. З погляду менедж­менту організація робочого місця — це процес створення певного комплексу організаційно-технічних умов для високопродуктивної та безпечної роботи.

Є добра організація робочого місця означає, що кожний предмет перебуває на своєму місці. Основу організації робочого місця становить його планування, тобто оптимальне розміщення в межах робочого місця засобів і предметів праці, необхідних для виконання роботи.

Непродумане планування збільшує витрати, тому що час виконання конкретної роботи стає тривалішим. і Робоче місце і його оснащення — важливий елемент умов  праці. Умови праці — це сукупність елементів виробничого середовища, котрі впливають на здоров'я та працездатність лю­дини, задоволеність працею, а відтак і на її результати.

До будь-якого робочого місця на практиці висуваються відповідні вимоги, які можуть бути частково виражені кількісними показниками — нормами і нормативами, а деякі піддаються лише якісному опису.

Ряд вимог, перш за все в галузі санітарії, техніки безпеки, правил експлуатації обладнання тощо, є обов'язковими, і за порушення їх керівник може понести відповідальність включ­но з кримінальною. Інші відносять, поки що, до бажаних (есте­тичність, ергономічність тощо), але нехтування ними безпосе­редньо впливає на продуктивність праці, а тому для підприєм­ства вони мають важливе значення.

Вимоги до організації робочих місць можна згрупувати так: інформаційні, економічні, ергономічні, гігієнічні, естетичні, технічні, організаційні.

Інформаційні вимоги охоплюють комплекс заходів з інфор­маційного забезпечення робочого місця: визначення обсягів і структури інформації, котра надходить та оброблюється на ньому, створюється і передається на інші робочі місця; проектування інформаційних потоків, до системи яких входить дане робоче місце, та інших; інформація має бути достатньою для виконання службових зобов'язань працівників.   

Економічні вимоги передбачають організацію робочого місця  в апараті управління з мінімальними витратами на його утримання, але достатніми для його нормального функціонування. Доцільне також оцінювання робочого місця за критерієм оптимальності, тобто ефект від діяльності працівника на робочому місці має  перевищувати витрати на утримання цього робочого місця.

Ергономічні вимоги пов'язані зі створенням для людини оптимальних умов праці, що роблять її високопродуктивною та надійною і водночас забезпечують людині необхідні зручності, зберігаючи сили, здоров'я та працездатність. Таким чином, усе, що оточує людину, котра працює, створюючи їй відповідне ро­боче середовище, — меблі, помешкання, устаткування, маши­ни, механізми та інші знаряддя праці — має відповідати вимо­гам ергономіки (наука про функціональні можливості людини в трудових процесах) і бути максимально пристосованим до людини, до її фізичної, фізіологічної, естетичної природи.

Гігієнічні вимоги передбачають забезпечення таких норм: освітлення робочих місць; повітрообміну; температурного ре­жиму; вологості; шуму й інших чинників робочого середови­ща, що впливають на здоров'я і працездатність людини.

Естетичні вимоги до зовнішнього оформлення робочого се­редовища: вигляд приміщення і засобів праці, їхня кольорова гама, наявність квітів у інтер'єрі тощо.

Технічні вимоги передбачають дотримання норм необхідно­го простору для виконання визначеної роботи. Це площа, на якій установлюють необхідні меблі й обладнання, місце само­го працівника, а також площа проходів до столу, устаткуван­ня, іншого робочого місця тощо.

Згідно з діючими санітарними нормами встановлено при­близно такі розміри робочих місць для різних категорій управ­лінського апарату, м²:

— керівник підприємства: 25-55;

— заступник керівника; 12-35;

— керівник великого структурного підрозділу: 12-35;

— керівник відділу, його заступник, головний фахівець: 8-24;

— фахівець: 4-8;

—   старший діловод: 5-7;

— завідуюча машбюро, друкарка, молодший діловод: 3—4.

Однак ці норми можуть бути лише орієнтиром при органі­зації та плануванні робочих місць, оскільки вони не врахову­ють усього різноманіття умов праці працівників різних про­фесій. Тому для визначення загальної площі робочого місця (ПI_заг) у кожному конкретному випадку доцільно використовувати сумарний метод розрахунку, при якому враховують пло­щу трьох складових частин робочого місця:

П_заг = П_рп + П_у + П_пр ,

де       П_рп  — площа, необхідна для роботи і пересування праців­ників;

П_у   — площа, яку займає устаткування;  

П_пр  — площа для проходів.

При такому методі підрахунку можна вирахувати також необхідну площу для відвідувачів.

 Відповідно до організаційних вимог необхідно визначити сферу компетенції кожного працівника на конкретному робочому місці, його права, обов'язки, підпорядкованість, вертикальні й горизонтальні зв'язки з іншими робочими місцями, [форми і методи стимулювання ефективної праці. Ці питання вирішуються розробкою положень про структурні підрозділи апарату управління і посадових інструкцій працівників.