Ринок цінних паперів - лекція

ПЛАН.
Введення.
І Ринок цінних паперів як складова частина інфраструктури ринкової економіки.
1. Ринок цінних паперів, його сутність і види.
2. Економічний зміст цінних паперів і їхні види.
3. Організація фондової біржі і біржові операції.

ІІ Законодавче регулювання ринку цінних паперів.

ІІІ Ринок цінних паперів на Україні.
1. Особливості становлення і розвитку ринку цінних паперів на Україні.
2. Вплив НБУ на ринок цінних паперів.
3. Перспективи становлення і розвитку ринку цінних паперів на Україні.

Висновок.

Вступ.
Уже більш 4 років існує ринок цінних паперів на Україні, але ж ще зовсім недавно ринок цінних паперів ми бачили тільки з телеекрана з життя Заходу і він здавався зовсім немислимим в умовах нашої країни. Але всі поступово міняються й от вже і громадяни України зіштовхуються з цим явищем, що має великий вплив на найважливіші аспекти життєвого укладу в країнах з розвитий ринковою економікою.
Акції, облігації, сертифікати, чеки, векселі й інші цінні папери, що ще зовсім недавно були дивиною, тепер міцно ввійшли в наше життя поряд з такими звичними словами як "біржа" і "депозитарій". Цінні папери стали способом вираження особистого чи колективного підприємницького ризику, давно переставши бути об'єктами ритуального поклоніння, що на жаль дуже часто зустрічалося і зустрічається в нас.
Ринок цінних паперів як складова частина інфраструктури ринкової економіки.
§ 1. Ринок цінних паперів, його сутність, види.
Приватизація й акціонування приватної власності, розвиток підприємництва і кредитних інститутів приводять до заглибленого розвитку грошових і кредитних відносин. З'являється особливий сектор господарювання, що зв'язаний з оборотом цінних паперів - фінансовий ринок.
Фінансовий ринок вимагає не тільки правового регулювання обороту цінних паперів, але і виникнення організації, яка б забезпечувала цей оборот. Такою організацією є фондова біржа. Фондова біржа - це організований і регулярно функціонуючий ринок для купівлі-продажу цінних паперів, обов'язковий елемент регулювання ринку цінних паперів.

Фінансовий ринок умовно можна розділити на дві частини: ринок банківських позичок і ринок цінних паперів. Ринок цінних паперів доповнює систему банківського кредиту і взаємодіє з нею. Комерційний банк рідко видає позички на довгий термін (більше року). Цінні папери дають можливість одержати гроші на довгий період ( на десятиліття ( облігації) чи в безстрокове користування (акції). Завдання РЦБ полягає в тому, щоб забезпечити більш повне і швидке переливання заощаджень за ціною, що влаштовує обох сторін. Для цього потрібні біржі і діючі на РЦБ посередники.
Біржа - це організований РЦБ, що функціонує на основі офіційно зареєстрованих правил ведення торгівлі, де угода про розміщення і купівлі-продажу цінних паперів здійснюється обмеженим числом біржових посередників. Емітентами ( чи організаціями підприємствами, що випускають в оборот чи гроші цінні папери) на ринку цінних паперів виступають приватні національні, державні національні, приватні і державні іноземні організації.




Усі цінні папери, що обертаються на ринку, можна розділити на три групи: акції, облігації і спеціальні цінні папери. Що стосується інвестицій і стабільності припливу доходу, найбільш якісними вважаються державні облігації, особливо короткострокові ощадні векселі. Потім йдуть приватні облігації й акції великих компаній, що регулярно платять дивіденди.
Розглядаючи сучасну інститутну структуру РЦБ, варто виділити чотири категорії учасників операцій: комерційні банки, інвестиційні банки, біржові фірми і кредитно-фінансові організації, що об'єднані за назвою “Інституціональні інвестори” (страхові компанії, пенсійні й інвестиційні фонди). Поділ обов'язків між основними групами учасників ринку в цілому показано на малюнку 1.
У залежності від значення, що має РЦБ в економіці, його можна поділити на два види: первинний і вторинний. Первинний ( це ринок, на якому розміщаються уперше випущені папери. Тут здійснюється мобілізація коштів акціонерними товариствами і позика їхньою державою. Первинний ринок включає інвестиційні і комерційні банки, через які акціонерні товариства і державу здійснюють розміщення своїх паперів.
Вторинний ринок - це ринок, на якому продаються і купуються випущені раніше цінні папери. Тут відбувається зміна власника цих паперів. Цей ринок, у свою чергу, поділяється на централізований і децентралізований. Формою централізованого РЦБ є фондова біржа, на якій постійно обертаються цінні папери, але не всі, а тільки ті, котрі допущені до обороту біржовими комітетами. Децентралізований ( це ринок, на якому обертаються як допущені, так і не допущені до обороту на фондових біржах цінні папери. Цей ринок складається зі значного числа брокерсько - дилерських фірм, що здійснюють між собою зв'язку за допомогою телефонно-телеграфних мереж і пошти. До них відносяться комерційні банки, оскільки багато хто з них займаються аналогічними операціями з цінними паперами.
Для сучасних РЦБ характерним є досить велика кількість угод, що полягають поза біржею, і це складає позабіржовий оборот. Отже, сучасний РЦБ складається з біржового обороту з зареєстрованими і незареєстрованними на біржі цінними паперами, а також позабіржового обороту.
Економічний зміст цінних паперів і їхні види.
Існують різні види фондових цінностей: цінні папери з фіксованим доходом; акції - свідчення про участь у капіталі. Є також їхні змішані форми. Цінні папери, будучи реальним капіталом, не мають ніякої реальної вартості, їхня ціна чи курс визначається відповідно до доходів у вигляді дивідендів по акціях чи відсотка по облігаціях, а також позичкового відсотка. Біржовий курс цінних паперів випробує коливання й у кожен момент залежить від співвідношення між пропозицією цих паперів і попитом на них. Через фондову біржу здійснюється розміщення акцій, облігацій, що йде переважно великими банками.
Цінні папери з фіксованим доходом - це боргові зобов'язання, у яких емітент зобов'язується виконати відповідні дії. Як правило, це оборотна виплата грошової суми і процентної винагороди.
Існують такі різновиди цінних паперів з фіксованим доходом:
- державна позичка (позичка уряду на створення спеціальних фондів);
- комунальна позичка (для збалансування державних фінансів місцевого органів керування);
- комунальні облігації і заставні листи (іпотечні банки дають довгострокові кредити під заставу земельних чи ділянок під боргове зобов'язання товариств);
- промислова облігація ( боргові зобов'язання з фіксованим доходом промислової компанії).
Трохи подібні до промислових облігацій боргові зобов'язання й опціонні позички. Це перехідні до акцій форми цінних паперів з фіксованим доходом (їхня купівля зв'язана з можливістю придбати в майбутньому акції). Опціонні позички і конверсійні зобов'язання, як і промислові облігації, котируються на біржі, їхній курс публікується щодня. Вексель ( це цінний папір, що засвідчить безумовне зобов'язання векселедавця. Існують прості і переказні векселя. Кожний з них має відповідні реквізити. Порядок купівлі і продажу векселів визначається Кабінетом міністрів.
Акції - це номерні цінні папери, документи, що затверджують членство в акціонерному товаристві і надають право на одержання дивідендів. Емісія акцій на пред'явника у всіх країнах обмежена. Як правило, акції зберігаються в брокерів чи в інших спеціалізованих конторах. Власник має тільки свідчення про кількість акцій.
Відрізняють звичайні і привілейовані акції. Звичайні акції дають своєму власнику право на один голос на зборах акціонерів. Крім цього, власник звичайної акції має право на одержання частини чистого прибутку, що розподіляється у вигляді дивідендів. При ліквідації акціонерного товариства його претензія на власність є останньої. Він одержує те, що залишається після оплати боргів і розрахунків із привілейованими акціонерами.
Привілейовані акції дають власнику право переважного володіння на прибуток і власність акціонерного товариства, іноді гарантують фіксований доход (у тому випадку, якщо товариство дістало чистий прибуток) а також особливі права при голосуванні (кілька голосів, право на участь у прийнятті відповідних рішень на зборах акціонерів). Найбільш поширені привілейовані акції з фіксованим доходом, але без права голосу. Виплата дивідендів по цих акціях не обов'язкова для акціонерного товариства. Їхня чи затримка невиплата не веде до банкрутства. Емісія привілейованих акцій обмежується законом.
Інвестиційний сертифікат - це частина в спеціальному фонді цінних паперів (інвестиційному фонді), яким керує інвестиційна компанія. Інвестиційний фонд може бути складений по різних принципах: може включати тільки акції великих чи компаній тільки облігацій. Основною метою формування такого фонду є мінімізація курсових дивідендів і відповідно процентних ризиків на основі широкої диференціації внесків і виплат власникам інвестиційних сертифікатів максимальних доходів.
У сфері діяльності сучасних фондових бірж з'являється ряд нових цінних паперів, причиною чому в основному є необхідність удосконалення організаційної структури фондових ринків. До цих нових цінних паперів відносяться конвертовані акції й облігації, ф’ючерсы, опціони. Ф’ючерсы - це стандартні строкові контракти, укладені між продавцем (емітентом) і покупцем на здійснення купівлі-продажу відповідного цінного папера по заздалегідь зафіксованій ціні. Опціони відрізняються від ф’ючерсов тим, що вони припускають право, а не зобов'язання проведення тієї чи іншої операції, який керується покупець опціону. Він обмежує вплив на свої активи і пасиви негативного руху ринкових показників сумою, сплаченої за контракт.
Однієї з різновидів опціонів є варанти, що дають їх власнику право на придбання відповідних фондових цінностей. Їх відрізняє від опціонів більш довгий термін, а також факт, що опціон, природно, випускається на існуючий актив.
В останні роки варанти всі частіше випускаються з облігаціями, що зробило останні більш привабливими в очах інвесторів. Купуючи облігацію, власник, фактично, видає кредит, що повинний принести прибуток, достатню для сплати відсотків і дивідендів.
Конвертовані облігації відрізняються від облігацій з варантами тим, що їхній власник не може продати право одержання акції за фіксованою ціною на ринку окремо від облігації.

§ 3.Організація фондової біржі і біржові операції.

Поняття фондової біржі
Фондова біржа являє собою певним чином організований ринок, на якому власники цінних паперів роблять через членів біржі, що виступають як посередників, угоди купівлі-продажу. Контингент членів біржі складається з індивідуальних торговців цінними паперами і кредитно-фінансовими інститутами.
Коло паперів, з якими проводяться угоди, обмежений. Щоб потрапити в число компаній, папера яких допущені до біржової торгівлі (іншими словами, щоб бути прийнятої до котирування), компанія повинна задовольняти виробленим членами біржі вимогам у відношенні обсягів продажів, розмірів одержуваного прибутку, числа акціонерів, ринкової вартості акцій, періодичності і характеру звітності і т.д. Члени чи біржі державний орган, що контролює їхня діяльність, установлює правила ведення біржових операцій; режим, що регулює допуск до котирування. Разом з порядком проведення угод вони утворять серцевину біржі як механізму, що обслуговує рух цінних паперів.
Фондова біржа - це насамперед місце, де знаходять один одного продавець і покупець цінних паперів, де ціни на ці папери визначаються попитом та пропозицією на них, а сам процес купівлі-продажу регламентується правилами і нормами, тобто це певним чином організований ринок цінних паперів.
Як товар на цьому ринку виступають цінні папери - акції, облігації і т.п., а як ціни цих товарів - курси цих паперів. Устає питання: як погодяться між собою поняття ринок і біржа, біржа й аукціон?
Загальне в біржі з ринком - установлення цін товарів у залежності від попиту та пропозиції на них. Але, у відмінності від ринку, на біржі можуть продаватися не всі товари, а тільки допущені на неї, це з одного боку, а з іншої, способи купівлі-продажу на біржі значно різноманітніше, ніж на ринку, щоправда, більш регламентовані
Що стосується аукціону, то про нього на біржі нагадує спосіб призначення ціни: її викрикують. У століття електроніки така система може показатися лише даниною традиції, але, на думку біржовиків, вона виконує ряд корисних функцій: створює необхідну ринкову атмосферу, забезпечує публічність торгів. При однаковій ціні на пропоновані товари вони скоріше дістануться тому, хто голосніше викрикнув ціну, тому "голосові дані" на біржі, як і на аукціоні, мають чимале значення але, на відміну від аукціону, ціни на товари на біржах не тільки ростуть стосовно стартових, але і падають.
Отже, біржа має у своїх характеристиках як риси історичних попередників, (таких як ринки, ярмарки, аукціони) , так і власну специфіку.
Значення фондової біржі для ринкової економіки виходить за рамки організованого ринку цінних паперів. Фондові біржі зробили переворот у проблемі ліквідності капіталу. "Чудо" полягало в тому, що для інвестора практично стерлися розходження між довгостроковими і короткостроковими вкладеннями засобів. Цілком реальні в часі побоювання омертвити капітал стримували підприємницький запал. Але в міру розвитку операцій на фондових біржах склалося положення, коли для кожного окремого акціонера інвестиції (інвестований в акції капітал) мають майже такий же ліквідний характер, як готівка, тому що акції в будь-який момент можуть бути продані на біржі.
Біржі можуть бути засновані державою як суспільні заклади. В Франції, Італії і ряді інших країн фондові біржі вважаються суспільними установами. Це, щоправда, виражається лише в тім, що держава надає приміщення для біржових операцій. Біржовики вважаються представниками держави, але діють як приватні підприємці, за свій рахунок.
Біржі можуть бути засновані і на принципах приватного підприємництва, наприклад, як акціонерне товариство. Така організація бірж характерна для Англії, США.

Українська фондова біржа.
В Україні прийнятий і діє ряд нормативних актів, що заклали основу для функціонування цінних паперів. Одним з головних нормативних актів, що регулюють взаємини між всіма учасниками, є Закон України “ Про цінні папери і фондову біржу”. Відповідно до цього Закону фондова біржа створюється лише як акціонерне товариство. Її засновниками можуть бути лише торговці цінними паперами і їхній повинне бути не менш 20. Засновники повинні внести в статутний фонд біржі визначену суму.
Акціонерами фондової біржі в нашій країні можуть стати як підприємці, великі банки, так і будь-який громадянин, що уклав свої заощадження в акції.
Фондова біржа України ґрунтується на безприбуткових початках і повинна діяти на принципах ліквідності, тобто вільного перетворення цінних паперів у гроші без фінансових утрат для власника, стабільність ринку, широкої гласності і довіри. Це дозволить їй виконувати роль: засобу залучення грошових сум для інвестицій у виробничу і соціальну сфери; перерозподілу капіталів між різними галузями і підприємствами; засобу централізації капіталів, стабілізації заощаджень представників різних шарів населення, створення умов для розвитку в країні підприємницької діяльності.
Організацію українського ринку цінних паперів і створення необхідних умов для його функціонування прийняла на себе Українська фондова біржа (УБФ). Серед її акціонерів (усього їх близько 30) такі великі республіканські банки, як Укрінбанк, Агропромбанк, Укрсоцбанк, Агропромбанк “Україна”, Ощадний банк України, регіональні банки в Одесі, Дніпропетровську, Харкові, Донецьку, Ужгороді, Криму.
Виходячи важливої регулюючий ролі фондової біржі в економічному житті країни встановлено, що вона є суб'єктом особливої державної реєстрації. Її реєструє Кабінет Міністрів України, тоді як товарну - виконком місцевої Ради (як і всіх суб'єктів підприємницької діяльності на загальних початках). Особливістю державного регулювання роботи біржі є те, що міністерство Фінансів призначає своїх представників, уповноважених стежити за дотриманням положень статуту і правил фондової біржі і що мають право приймати в роботі її керівних органів. Така практика має місце в країнах з розвитий економікою: наприклад, в Англії, США функціонують державні комісії з нагляду за фондовими біржами. Уряд має намір йти на визнання правонаступництва у відношенні цінних паперів і здійснювати компенсацію утрат від їхнього знецінювання.
Закон передбачає також особливі умови припинення діяльності фондової біржі. Одним з них є виникнення ситуації, коли в біржі залишається 10 членів і протягом 6 місяців у її склад не будуть прийняті нові члени. У такий спосіб законодавець намагається не допустити виникнення монополістів у сфері фондового ринку.
На УБФ відповідно до чинного законодавства можуть випускатися і бути в обігу як державні, так і недержавні цінні папери, полягати касові угоди й угоди на термін.
Перші торги на УБФ відбулися 6 лютого 1992 р. У даний час, крім основної біржі, функціонують 25 її філій по всій Україні. 13 грудня 1993 р. відбулися перші електронні торги.
Практика функціонування фондового ринку показує, що ринок недержавних цінних паперів розвивається більш високими темпами. На 1 липня 1993 р. в Україні були зареєстровані 218 недержавних емітентів, якими було випущено цінних паперів на загальну суму 41,1 млрд. крб. Більшість цих цінних паперів - акції. Їх випущено на суму 40,9 млрд. крб., а облігацій - тільки на 2,2 млрд. крб. У теж час видна тенденція росту обсягів угод по реалізації кредитних ресурсів у порівнянні з продажем акцій і інших цінних паперів. На біржі виробляються і такі операції, як реалізація експортних квот, валютні торги і т.д. Це говорить про те, що біржа знаходиться на “голодному пайку” (у країні не створений ринок цінних паперів на первинному рівні), немає товару фондової біржі - цінних паперів, а жити усім, хто там працює, потрібно.
Керування біржею.
Загальне керівництво діяльністю біржі здійснює рада директорів. У своїй діяльності він керується статутом біржі, у якому визначаються порядок керування біржею, склад її членів, умови їхнього прийому, порядок утворення і функції біржових органів.
Для повсякденного керівництва біржею і її адміністративним апаратом рада призначає президента і віце-президента. Крім того, нагляд за всіма сторонами діяльності біржі здійснюють комітети, утворені її членами, наприклад, аудиторський, бюджетний, по системах (комп'ютери), біржовим індексам, опціонам.
Комітет із прийому членів розглядає заявки на прийняття в члени біржі. Комітет з арбітражу заслуховує, розслідує і регулює суперечки, що виникають між членами біржі, а також членами і їхніми клієнтами. Число і склад комітетів міняються від біржі до біржі, але ряд з них обов'язковий. Це чи комітет комісія з лістингу, що розглядають заявки на включення акцій у біржовий список; комітет із процедур торгового залу, що разом з адміністрацією визначає режим торгівлі (торгові сесії) і стежить за дотриманням інструкцій з діяльності в торговому залі, а також в інших випадках.
Біржі - це, як правило, не комерційні структури, тобто безприбуткові і тому звільнені від сплати корпоративного прибуткового податку. Для покриття витрат по організації біржової торгівлі біржа стягує з учасників цієї торгівлі ряд податків і платежів. Це податок на угоду, укладену в торговому залі; плата компаній за включення їхніх акцій у біржовий список; щорічні внески нових членів і т.п. Ці внески і складають основні статті доходу біржі.
Біржа забезпечує концентрацію попиту та пропозиції, але вона фізично не в змозі вмістити усіх, хто хотів би чи продати купити ці папери. Ті, хто бере на себе функцію проведення біржових операцій, стають посередниками. Діяти вони можуть як на біржі, так і поза нею, оскільки далеко не всі папери котируються на біржах. На позабіржовому ринку формується коло посередників, на яких фактично покладається функція концентрації попиту та пропозиції. Просторово посередники роз'єднані, але вони зв'язані між собою й утворять єдине ціле, постійно вступаючи в контакт один з одним.

Біржова торгівля облігаціями.
На розвитих фондових ринках біржова торгівля облігаціями, як правило, невелика по обсязі. Сучасні біржі виконують для облігацій головним чином представницькі функції: норми, установлювані державою для інвестиційних операцій інституціональних інвесторів, забороняють багатьом з них здобувати облігації, що не котируються на який-небудь з фондових бірж. Оскільки зараз важко знайти емітента, що не розраховує на покупку його облігацій інституціональними інвесторами, зовсім не дивно, що абсолютна більшість емітентів справно йде на біржу з проханням прийняти облігації до котирування.
Здавалося б, раз вуж облігації котируються на біржі, те й угоди з ними доцільно проводити в торговому залі. Адже у свій час біржова торгівля цінними паперами починалася саме з облігацій. Висновок угод на біржі здається тим більше виправданим, що в торгівлі облігаціями найбільш активні фірми, що входять у число найбільш великих і впливових членів біржі.
І все-таки угоди з облігаціями відбуваються головним чином у позабіржовому обороті. Головна причина полягає в тім, що динаміка ринкових цін облігацій більш передбачувана, менш піддана сильним і раптовим коливанням, чим у випадку акцій. Чим не стійкіший курс біржового товару, тим сильніше виявляється в біржовиків "стадний інстинкт", тим охочіше збиваються вони в біржову юрбу, що уособлює концентрацію попиту та пропозиції. Якщо і далі використовувати образ біржової юрби ,то з його допомогою можна проілюструвати друга властивість біржової торгівлі - здатність переробляти великий потік доручень на купівлю-продаж цінних паперів. Дійсно, у біржовій юрбі замовлення на проведення угод швидко розчиняються - взаємодія зацікавлених сторін протікає динамічно, сама атмосфера сприяє висновку угод, і тому біржова юрба здатна пропустити через себе безліч угод.
Торговий зал біржі - місце збору біржової юрби. Для торгівлі облігаціями обоє властивості таких зборів - концентрувати попит та пропозиція і переробляти великий потік угод - де вимагаються. По-перше, у силу характеру облігацій як біржового товару задачу встановлення їхньої ринкової ціни можуть брати на себе дилери, що досить добре представляють собі співвідношення попиту та пропозиції. Занурюватися в біржову юрбу необхідності немає. По-друге, темп торгівлі облігаціями неспішний, його не порівняти з виром акцій. Облігації набагато рідше акцій переходять з рук у руки.
Принципи діяльності фондової біржі.
Біржа будує свою діяльність на наступних принципах:
особиста довіра між брокером і клієнтом (наприклад, угоди на біржі полягають усно й оформляються юридично заднім числом);
гласність (публікуються зведення про всі угоди і дані, надані емітентом за згодою з біржею про внесення акцій у біржовий список, незалежно від активності емітента) ;
тверде регулювання адміністрацією біржі й аудиторами діяльності дилерських фірм шляхом установлення правил торгівлі й обліку.
Кожен крок брокерської фірми від подачі заявки на придбання місця на біржі до здійснення позабіржових угод обставлений масою писаних і неписаних норм, вироблюваних адміністрацією і її комітетами з метою забезпечення ліквідності.
У результаті забезпечення перерахованих принципів формується середовище, що спонукує продавати і купувати цінні папери на біржі. Це такі переваги, як, по-перше, можливості кращого доступу до кредиту для покупки цінних паперів (банк охочіше його дає, якщо досягнута домовленість про реалізацію цінних паперів через біржу), по-друге, відмінний огляд стану ринку цінних паперів, більш точна оцінка можливостей тих чи інших акцій і т.д.
Необхідно чітко розуміти, що виникнення повноцінної фондової біржі вимагає забезпечення ряду важливих умов по формуванню відповідного ринкового середовища. Іншими словами, для того, щоб запустити механізм фондової біржі необхідно попередньо: по-перше, прикласти зусилля по створенню мережі майбутньої клієнтури - і, насамперед, акціонерів, тобто вирішити питання про тім, з ким працювати і як сформувати необхідний для старту біржі обсяг цінних паперів. Для цієї мети увагу приділяють активізації процесу акціонування зі своєї сторони, чому, зокрема, сприяє відпрацьовування власної концепції акціонування, що відповідають економіко-математичних моделей і якісної документації по реєстрації акціонерних товариств. При цьому повинні враховуватися особливості:
- реальне акціонування (становлення акцій повноцінними) відповідно до порядку проведення підписки розтягується звичайно на рік;
- виникнення потреби не просто купити які-небудь акції (щоб “сховати” гроші від інфляції й одержати відсоток), а перепродати їхній і купити нові акції ,теж вимагає часу. Поки акціонери не "пощупають" дивіденди, вони не почнуть рятуватися від куплених акцій.
По-друге, запускати механізм фондової біржі (фондового відділу) можна тільки тоді, коли буде сформована система посередників, у проведенні фондових операцій - брокерів і дилерів. Повноцінна фондова біржа спирається на двоступінчасту структуру посередництва, але її створення - результат розвитку самої біржі, у ході якого і розставляються ті чи інші акценти на статусі її учасників.
По-третє, перш ніж зважитися на запуск фондової біржі необхідно налагодити роботу центральних блоків біржового організму(експертної комісії і системи допуску ЦБ на біржу, котирувальної комісії , системи реєстрації цінних паперів і т.д.).
Фондова біржа являє собою організований ринок цінних паперів. При цьому значимість цього дуже важливого інституту в різних країнах далеко не однозначна. Як підкреслює шведський професор Андерс Ослунд, якщо в США і Великобританії велика частина власного капіталу підприємств мобілізується саме на фондових біржах, то в Європі і Японії їхня питома вага значно менше, а половина з 100 найбільших підприємств Німеччини ( взагалі сімейні фірми, акції яких не підлягають продажу. А на варшавській фондовій біржі близько 25% біржового обороту цінних паперів приходиться на операції іноземних інвесторів.
Природно, нам ще далеко до Нью-Йоркської і Токійський фондових бірж по обсязі біржового обороту. Але слід зазначити, що і на Варшавській фондовій біржі щоденний оборот досягає $50 млн.
З метою удосконалювання механізму приватизації державного майна, розширення можливостей фінансових посередників по участі в приватизаційних процесах, створення сприятливих умов для подальшого розвитку ринку цінних паперів відповідно до Указу Президента України від 27 лютого 1995 року "Про участь Української фондової біржі в приватизаційних процесах" УФБ дозволено розміщати частина акцій відкритих акціонерних товариств, створених на базі об'єктів груп В и Г.
Таким чином, спроба комплексного аналізу ринку цінних паперів в Україні свідчить про багатоаспектності цієї однієї з найважливіших сфер ринкової економіки, наявності маси недоліків і невирішених питань, обумовленими як об'єктивними, так і суб'єктивними причинами. А значить і усунення останніх вимагає комплексного підходу. Будемо сподіватися, що цивілізований ринок цінних паперів на Україні коли-небудь з'явиться.

Глава ІІ. Законодавче регулювання РЦБ.

Діяльність на українському ринку цінних паперів регулюють два основних законодавчих акти ( закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991 року й Указ президента України "Про інвестиційні фонди й інвестиційні компанії" від 19 лютого 1991 року.
Відповідно до закону "Про цінні папери і фондову біржу " розрізняють два типи цінних паперів:
* • іменні цінні папери, що, як правило, передаються шляхом повного індосаменту;
* • пред'явні цінні папери, що обертаються вільно.
Українським законодавством також визначені наступні види цінних паперів:
* • акції;
* • облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик;
* • облігації підприємств;
* казначейські зобов'язання підприємств;
* • ощадні сертифікати;
* • векселя;
* приватизаційні папери;
* • інвестиційні сертифікати.
Акції й облігації підприємств можуть бути випущені лише після їхньої реєстрації у відповідному фінансовому органі. А в тому випадку, коли акції й облігації підприємств призначені для відкритого продажу, у тім же фінансовому органі повинний бути зареєстрований і проспект емісії.
Українське законодавство встановлює два серйозних обмеження діяльності акціонерних товариств як емітенти:
• ¨ акціонерні товариства мають право випускати облігації на суму, що не перевищує 25% оплаченого статутного фонду;
• ¨ кількість привілейованих акцій акціонерного товариства обмежено 10% статутного фонду.
Наказом Міністерства фінансів України (як реєструє органа) від 20 липня 1995 року №123, зареєстрованим Міністерством юстиції 24 липня 1995 року №233/769, затверджений "Порядок видачі дозволу на проведення діяльності по випуску і звертанню цінних паперів, як виняткової діяльності".
Цей документ установлює не тільки перелік і правила подачі документів і одержання дозволу на роботу з цінними паперами, але і державний контроль за здійсненням операцій з ними. Необхідно відзначити створення Державної комісії з цінних паперів зі статусом міністерства. У її задачі входять розширення впливу держави на фондовий ринок, перерозподіл функцій контролюючих його державних структур і створення на базі цієї комісії Методологічної координаційної ради.
Комісія ставить перед собою задачі створення системи звітності компаній ( учасників фондового ринку, систематизації українських фондових стандартів, контролю за ціноутворенням на фондовому ринку, створення депозитарної і клірингової мереж і участі у виборі і відпрацьовуванні моделі фондового ринку України.
У відповідності зі ст. 4 закону України "Про цінні папери і фондову біржу" підприємство самостійно веде книгу реєстрації іменних акцій. У цій книзі відображається рух іменних акцій, включаючи інформацію про кожну акцію, її власнику, часі придбання і кількості акцій у кожного з акціонерів. Закон не визначає юридичну чинність інформації, включеної в книгу. Однак, з огляду на фактично повну відсутність матеріалізованих цінних паперів, що могли підтвердити право власності акціонера на цей папір завдяки індосаменту, і те, що книга реєстрації акцій, що є в зв'язку з цим основним документом, що підтверджує право власності інвестора на акції, ведеться самим емітентом, існує значний ризик повторення на Україні ситуації з виключенням із книги реєстрації акцій "незручних" акціонерів.
Аналізуючи наявне на сьогоднішній українське законодавство про цінні папери з погляду його зрілості й визначеності, можна сказати, що воно поки далеко не зовсім. У ньому відсутні багато понять, звичні для цивілізованого ринку цінних паперів. Основною проблемою, звичайно ж, є відсутність нормальної процедури переходу права власності на цінні папери. У той же час безліч проблем можуть створити такі незначні, на перший погляд, питання, як визначення поняття "торговець цінними паперами" чи порядок здійснення "андеррайтингових" функцій.

Глава ІІІ. Ринок цінних паперів на Україні.

§ 1. Особливості становлення і розвитку РЦБ на Україні.
За рівнем свого розвитку український ринок цінних паперів знаходиться в початковій стадії розвитку. Це зв'язано з багатьма причинами, включаючи млявий темп приватизації і недоліки в роботі українських фінансових установ. Проте багато факторів обумовлюють можливість значного підвищення активності дилерів і інвесторів. Так, наприклад, у першому півріччі 1995 року доходи населення України перевищили витрати на 100 трлн. крб., а за червень ця сума склала 28 трлн. До того ж значне зниження інфляції і депозитних ставок комерційних банків змусить потенційних інвесторів звернутися до альтернативних джерел фінансових вкладень. У зв'язку зі значним зниженням з 15 липня дисконтної ставки НБУ й активізацією фондового ринку вже спостерігається поступове переміщення на нього засобів з валютного ринку і ринку банківських депозитів.
Це серйозно збільшує можливості активізації діяльності на території України багатьох професійних учасників ринку цінних паперів, включаючи російських.
Тепер ліцензії на право роботи з цінними паперами одержали більш 500 господарських товариств, однак реально на фондовому ринку працюють близько 60. Найбільш активними є:
• • акціонерне товариство "КОМЕКС - брок" ¾ термін діяльності три роки, має брокерську контору на українській фондовій біржі, працює з акціями приватизованих промислових підприємств, що з червня 1995 року щотижня виставляються з державними казначейськими облігаціями Міністерства фінансів України, має 10 регіональних агентів;
• • фондовий будинок "ВОИНТЕР" ¾ близько 3 років роботи на фондовому ринку, має брокерську контору на Українській фондовій біржі, працює як з акціями приватизованих підприємств, так і на позабіржовому ринку. На думку експертів, є лідером по роботі з населенням;
• • акціонерне товариство Інвестиційна компанія "РЕЙДЕР" ¾ більш 1,5 року роботи на фондовому ринку, є брокерська контора на Українській фондовій біржі, має право здійснення угод на біржі опціонів і ф’ючерсів , активно працює на позабіржовому ринку;
• • акціонерне товариство "Майстер - брок" ¾ біля року роботи на позабіржовому ринку України, має власний фондовий магазин, є уповноваженим дилером по розміщенню облігацій внутрішньої місцевої позики Київської міської ради. Активно працює з державними облігаціями внутрішньої позики Міністерства фінансів України;
• • акціонерне товариство "Українська інвестиційна компанія"¾ близько 2 років роботи на фондовому ринку, основна кількість операцій проводить на українській фондовій біржі, де має брокерську контору, проводить на фондовому ринку дуже зважену і розумну політику;
• • командитне товариство ""РІКА - брокер. У числі його засновників ( акціонерне товариство "Укррічфлот", акції якого сьогодні на Україні є одними із самих ліквідних і популярних як у торговців, так і в населення. Активно працює на Українській фондовій біржі (за 1 рік проведено операцій з більш ніж 800 тис. цінних паперів), і на позабіржовому ринку. Серед емітентів, з акціями яких проводяться операції, ( Херсонський, Дніпропетровський і Миколаївський річкові порти, Укррічфлот,
• • командитне суспільство "КРОНОС і ДО" є на Україні одним з найбільш досвідчених торговців цінними паперами. Має брокерську контору на фондовій біржі і досить широке коло емітентів.

Тепер розглянемо ринок цінних паперів на Україні не з погляду наявності на ньому активних розповсюджувачів цінних паперів, а з погляду розвитку його кон'юнктури. Тут варто відзначити, що найбільш значними подіями другого кварталу 1995 року з'явилися відкриття фондової площадки в Києві з режимом роботи тричі за тиждень (вівторок, четвер, субота), що стала центром позабіржової торгівлі, і проведення торгів акціями приватизованих промислових підприємств на українській фондовій біржі.
За короткий термін фондова площадка стала індикатором позабіржового ринку. На ній установлені правила, що дозволяють брати участь у торгах будь-якому, що має чи гроші цінні папери. На площадці звертаються в основному прості акції на пред'явника, угоди по який не треба реєструвати в емітента.
Досить великий відсоток угод на фондовій площадці приходиться на акції інвестиційного фонду "Нові ініціативи", акціонерного товариства <<Холдингова компанія "АИСТ" і <<ОЛБІ - Україна>>. Курс інвестиційного сертифіката "Нових ініціатив" залежить від скупки приватизаційних сертифікатів у населення. Папір ( на пред'явника, і основним джерелом довіри служить те, що інвестиційним керуючим є одним із самих великих на Україні АКБ "Україна". Папера АТ <<Холдингова компанія "АИСТ">> залучають високими щоквартальними дивідендами і пред'явницькою формою. Стійкий курс і великі обсяги дозволяють торговцям працювати з цими паперами, одержуючи невисокий прибуток, але уникаючи великого ризику. Акції <<ОЛБИ - Україна>> є традиційно спекулятивними, робота з ними дозволяє одержати гарні прибутки, але різкі стрибки курсу застерігають торговців від великих обсягів. Успішно завойовують ринок цінні папери акціонерного товариства "Київська нерухомість" і промислово-фінансової групи "Корал", що є також пред'явницькими, і угоди з ними вже в солідних обсягах полягають як на позабіржовому ринку, так і на Українській фондовій біржі.
Але найбільш надійними, стабільними і популярними є цінні папери АКБ "Україна" і АСК "Укррічфлот". Акції цих емітентів забезпечені й основні фонди, і напрямком діяльності, і перспективами розвитку.
Крім того, як торговців, так і населення залучають надійністю державні облігації внутрішньої позики номінальною вартістю 100 млн крб і з термінами від 2 до 8 місяців. Ціна пропозиції різних траншів коливається в межах 106-138 млн крб. А 14 серпня 1995 року на Українській фондовій біржі проведений перший аукціон по первинному розміщенню облігацій місцевої внутрішньої позики Київської міської ради обсягом емісії 100 000 млн крб і номіналом 50 млн крб. Кількість облігацій ( 7000 шт, мінімальна стартова ціна за одну облігацію ( 41,75 млн крб, термін погашення ( 14 листопада 1995 року. Незважаючи на досить незручну умову подачі заявок (погашення і резервування засобів на розрахунковому рахунку біржі на чотири банківських дні), вже отримано 9 заявок і багато торговців мають замовлення для позабіржового ринку.
Ще однією особливістю ринку цінних паперів на Україні являється його участь у приватизації. Так, у березні 1995 року був прийнятий закон "Про приватизаційні папери", що визначив порядок використання і звертання на території України приватизаційних цінних паперів. Приватизаційні сертифікати є іменними цінними паперами, що підтверджують право власності на придбані об'єкти приватизації. Закон забороняє вільне звертання, чи продаж інше відчуження приватизаційних паперів. Це обмежує участь у приватизації професійних учасників ринку цінних паперів. Однак недосконалість законодавства дозволяє в окремих випадках обходити обмеження.
До 1995 року основним засобом розрахунку за об’єкти приватизації служили засобу зі спеціального приватизаційного рахунка, використання якого було незручним як для фінансових посередників, так і громадян. З 1995 року приватизаційні цінні папери випускаються в матеріалізованій формі, і порядок їхнього використання трохи спростився. У той же час використання матеріалізованого приватизаційного сертифіката, що є неподільним, стало незручним для громадян України, що приймають участь у приватизації без використання послуг фінансових посередників. Справа в тім, що, якщо на сертифікатному аукціоні вартість акції буде встановлена на рівні вартості, що відрізняється чи не кратної вартості приватизаційного сертифіката, фізичній особі буде непросто здійснити оплату придбаних їм акцій. Для фінансових посередників це питання коштує не так гостро.
Відповідно до програм приватизації за приватизаційні сертифікати передбачається реалізувати близько 70% майна, що знаходиться у власності держави. Близько 30% буде реалізовано з використанням ощадних сертифікатів. Ці сертифікати є іменними цінними паперами, що видаються громадянам України, що имели рахунка в установах ощадного банку України, і призначені для компенсації утрат від інфляції власникам цих засобів. На відміну від приватизаційних паперів ощадні сертифікати будуть вільно звертатися і використовуватися для розрахунку за об'єкти приватизації.
Крім того, з розвитком процесу приватизації зв'язане збільшення обсягу роботи Української фондової біржі. Саме на ній брокерська контора Фонду державного майна України виставляє цінні папери приватизованих підприємств. Будуть виставлені акції 130 промислових підприємств. Всі акції ( прості іменні, виставляється частка держави, тобто близько 30% статутного фонду. Для багатьох підприємств цей пакет є контрольним.
Аналізуючи особливості ринку цінних паперів на Україні, про які було сказано вище, можна сказати, що в даний час невисока активність на фондовому ринку зв'язана не тільки з невеликою кількістю, але і відсутністю надійних і високоліквідних цінних паперів. Аналізуючи сформовану ситуацію, стає очевидним, з одного боку, невиконання такими емітентами своїх зобов'язань, наприклад виплати обіцяних чи дивідендів термінів їхньої виплати, а з іншої ( періодична гра на зниження курсової вартості, скупка емітентом своїх паперів, іноді виплата дивідендів, знову падіння курсу і далі по старому сценарії. Торговці при роботі з паперами таких емітентів намагаються максимально скоротити час обороту і віддають перевагу роботі з невеликими пакетами з метою мінімізації ризику.
Отже, у цілому становлення і розвиток ринку цінних паперів України має однозначну спекулятивну тенденцію, однак з виходом на нього акцій промислових підприємств він почне здобувати інший вид і інші пріоритети. Багато хто з дилерів припинили роботу зі спекулятивними цінними паперами, а інвестиції в цінні папери приватизованих підприємств використовуються для участі в діяльності підприємств із наступним можливим одержанням довгострокового прибутку від росту курсової вартості.

§ 2. Вплив НБУ на РЦБ.
Якщо подивитися на досвід США і розвитих країн Західної Європи, то видно, що національні банки цих країн (у США ( Федеральна Резервна Система) грають одну з ведучих ролей на місцевих ринках цінних паперів. В Україні ж НБУ приділяє недостатню увагу ролі ринку цінних паперів у поліпшенні сформованої економічної ситуації.
Так, наприклад, залишається не до кінця відрегульованим питання необхідності одержання ліцензії Національного банку України на придбання цінних паперів українських підприємств іноземним інвесторам. Оскільки цінні папери українських підприємств є валютними цінностями, те їхнє придбання тим чи іншим способом може бути віднесене до валютних операцій. Як правило, проведення таких операцій вимагає генеральної чи індивідуальної ліцензії Національного банку України, за винятком деяких операцій, визначених декретом Кабінету міністрів України "Про режим валютного регулювання і валютного контролю". У той же час Національний банк України ніяк не обмежував можливість придбання акцій українських підприємств іноземними інвесторами як на вторинному ринку, так і при створенні підприємств з іноземними інвестиціями.
Крім того, що НБУ, як було сказано вище, приділяє недостатню увагу ринку цінних паперів, він використовує цей ринок у своїх сугубо особистих інтересах, а ні як не в інтересах народу. Так, наприклад, перший аукціон по державних цінних паперах (облігаціям) готувався в поспіху ( про його проведення повідомили менш чим за тиждень. Термін цей був занадто короткий навіть для Нацбанку. Довелося відсунути аукціон ще на три дні. Ніяких паперів не надрукували, інструкцію з оподатковування не написали. До кінця не було ясно, які ж засоби можуть направляти на аукціон комерційні банки ( вільні чи з нерозподіленого прибутку. Крім комерційних банків інші юридичні особи на аукціон не допускалися. НБУ вирішив не ризикувати, обмеживши коло учасників лише своїми підопічними. Досить ясно пояснив вагомість аукціону Віктор Ющенко, сказавши, що він стане, скоріше, політичною акцією, свідченням функціонування фінансового ринку в Україні.
І все-таки, незважаючи на всі недоліки вітчизняної практики в області держпаперів (що є в принципі основною діяльністю НБУ в ім'я держави) , перспективи цього ринку величезні. Інтерес до них з боку інвесторів (не тільки банків) величезний. Важливість покриття дефіциту бюджету неемісійним шляхом теж незаперечна. Мабуть, самим гарячим прихильником держпаперів з боку держави буде НБУ. Адже одна справа займатися їхнім розміщенням, одержуючи від цього відсотки, і зовсім інше ( надавати уряду безповоротні кредити.

§ 3. Перспективи становлення і розвитку РЦБ на Україні.

На початок 1996 року ринок цінних паперів в Україні має вже чотирирічну історію. Звичайно, в історичному аспекті термін досить короткий, але по основних характеристиках ( як кількісним, так і якісним ( український фондовий ринок в основному сформувався. Причому створювався він буквально на порожнім місці, оскільки звертання облігацій внутрішньої позики колишнього СРСР (за які, до слова, правоприемники СРСР, у тому числі й Україна так до кінця і не розрахувалися). Ринком цінних паперів у повному змісті цього поняття назвати ніяк не можна.
Серцем, ядром національного ринку цінних паперів із самого початку його формування була і сьогодні залишається Українська фондова біржа, створена і зареєстрована Кабінетом Міністрів України восени 1991 року. За ці роки біржа сформувала розповсюджену мережу регіональних центрів, філій і брокерських контор, що функціонують у всіх областях України. При біржі створений Центральний депозитарій цінних паперів і введена в дію система їхнього електронного звертання. Усе більший розмах здобувають біржові торги акціями, облігаціями, векселями, похідними від цінних паперів ( опціонами і ф’ючерсами.
Розширюється позабіржовий ринок цінних паперів. Зараз на Україні працює більше 1000 фінансових посередників, що займаються фондовими операціями. Це банки, інвестиційні фонди і компанії, довірчі суспільства, торговці цінними паперами.
Безупинно росте кількість емітентів цінних паперів і обсяги їхньої емісії. Якщо в 1992-94 роках цінні папери в основному випускали фінансово-кредитні інститути, то характерною ознакою 1995 року було вже те, що збільшувалася питома вага емітент-промислових підприємств. Це результат поглиблення приватизаційних процесів. Таку тенденцію українського фондового ринку, що буде мати місце і розширюватися цього року, варто сприймати як позитивну. Торік були випущені перші державні облігації, з'явилися муніципальні цінні папери.
Так дуже коротко можна визначити основні риси нинішнього положення фондового ринку України.
У той же час подальший розвиток національного фондового ринку стримується поруч об'єктивних і суб'єктивних факторів. Саме головне з них це:
• ¨ криза української економіки, високий рівень інфляції, відсутність твердої національної грошової одиниці;
• ¨ відставання існуючої законодавчої і нормативно-правової бази функціонування фондового ринку і розвитку властивих йому реальних процесів (як приклад можна згадати ситуацію, що склалася з трастами й іншими фінансовими посередниками);
• ¨ недостатність державного регулювання національного ринку цінних паперів;
• ¨ слабий розвиток первинного ринку цінних паперів, невелика кількість операцій з похідними від цінних паперів;
• ¨ відсутність гарантій по операціях з цінними паперами, недовіра населення і його психологічна непідготовленість до операцій на фондовому ринку;
• ¨ убогість більшої частини населення, його низька купівельна спроможність, що заважає появі масового приватного інвестора;
відсутність гарантій держави по захисту грошових заощаджень населення, у тому числі й у цінних паперах.
Вихід України з кризи, стабілізація економічного становища, підвищення добробуту людей неможливі без розвинутого ринку цінних паперів. А для цього потрібно виконати ряд невідкладних дій.
Національні фондові ринки світу усе більше інтернаціоналізуються. Це цілком природно, адже капітал узагалі має інтернаціональний характер і вільно переміщається в ті країни і регіони, де його звертання дає найбільший приріст. Це стосується і звертання капіталу у виді цінних паперів. Питання звертання в Україні цінних паперів іноземних компаній не вирішений насамперед на законодавчому рівні. Отут повинні бути прийняті державні нормативно-правові акти для рішення цих принципових питань котирування і звертання в нашій країні: хто дає на цей дозвіл, за якими критеріями й ін. Одночасно необхідно визначитися і зі строго технічними питаннями: перевезення (чи переклад) цінних паперів через границю, механізм виплати дивідендів, валюта за який продаються цінні папери й у який виплачуються дивіденди й ін.
Що стосується виходу на світові ринки цінних паперів українських компаній, те отут знову таки встають питання законодавчого характеру. Але є й інші. Серед них один з найголовніших ( конкурентноздатність наших цінних паперів. Природно, що на Заході будуть цікавитися тільки акціями високоприбуткових і перспективних компаній. У нас же таких поки ще дуже мало. Наприклад, наприкінці минулого року в Україні за допомогою УФБ зареєстроване представництво однієї із самих великих у Німеччині маклерських фірм "Балльмайер і Шульц". Воно відразу включилося в торги на Українській фондовій біржі, але інтерес виявляє тільки до акцій АСК "Укррічфлот" (акції інших приватизованих підприємств його не залучають.
Українська фондова біржа багато чого робить для закладення фундаменту інтеграції національного ринку цінних паперів у Європейських і світовий ринки. Досить згадати співробітництво з Організація французьких бірж і Національним депозитарієм Франції, що дало можливість у короткий термін створити при УФБ Центральний депозитарій і ввести в дію систему електронного звертання цінних паперів. Плідної є спільна робота з Організацією сприяння розвитку фондових і фінансових ринків Східної і Центральної Європи (Німеччина), об'єднанням німецьких фондових бірж (німецька фірма АГ) і франкфуртської фондової биржой. За допомогою німецьких фахівців у Києві на базі УФБ проведена серія з 5 семінарів з питань фондового ринку, кілька груп українських фахівців пройшли стажування віл Франкфурті - на - Майні.
Ділові відносини установилися між УФБ і керівництвом Федерації Європейських фондових бірж, Нью-Йоркської, Чикагської, Торонтській, Афінської, Будапештської, Празької, Варшавської, Братиславської, Литовський, Російськими фондовими біржами, установлені контакти з Токійською і Корейською біржами. Це співробітництво сьогодні більше носить характер інформаційного обміну, що , звичайно, важливо, адже це, у першу чергу, обмін досвідом. Але найважливішим є і те, що створено фундамент для багатогранної спільної роботи і ділової інтеграції. І цей обмін досвідом, мабуть, можна виділити як головне, на що варто спиратися (з огляду на особливості нашої економіки) при подальшому розвитку ринку цінних паперів на Україні.

Висновок.
Сьогодні ринок цінних паперів України знаходиться в початковій стадії розвитку. При цьому мається значний потенціал як з боку професійних учасників ринку, так і з боку інвесторів.
Позитивну роль у розвиток ринку грають:
* • факт появи на ньому акцій приватизованих промислових підприємств, завдяки чому збільшується обсяг "предмета діяльності", тобто цінних паперів;
* • значна зміна фондового ринку, що мало до цього спекулятивну направленість, за рахунок активізації діяльності як внутрішніх, так і зовнішніх інвесторів;
* • перспективи створення інституту незалежних реєстраторів, що значно полегшить процес переоформлення іменних цінних паперів, збільшить швидкість їхнього обороту й у значній мірі зрівняє права акціонерів;
* • наявність кваліфікованих професійних учасників ринку цінних паперів;
* • удосконалювання законодавства, що регулює діяльність фондового ринку України.
Безумовно, регулювання відносин на ринку цінних паперів має потребу в зробленій нормативно-правовій базі. Однак, говорити про останній поки особливо не приходиться. У принципі, саме це є основою недоліків, що маються на сьогоднішній день на ринку цінних паперів в Україні
Так що поряд з наявними позитивними сторонами функціонування ринку цінних паперів в Україні на даному етапі можна, у той же час, “взятися за голову”, дивлячись на наявні недоліки. І поки вони не будуть урегульовані законом з одного боку, і не налагоджені до автоматизму за допомогою ринку і конкуренції (що ми бачимо в розвитих капіталістичних країнах), з іншого боку, то залишається лише сподіватися на поліпшення ситуації в даному питанні. А це можливо лише при одночасному налагодженні економіки України у всіх її сферах без винятку. І лише після цей ринок цінних паперів зможе адекватно й органічно влитися в налагоджену економіку.